АГРАРНА ПОЛІТИКА ГІТЛЕРІВСЬКОГО ОКУПАЦІЙНОГО РЕЖИМУ В РЕЙХСКОМІСАРІАТІ «УКРАЇНА» (1941–1944 рр.)
DOI:
https://doi.org/10.33099/2707-1383-2024-3-53-49-57Ключові слова:
рейхскомісаріат «Україна», окупаційна адміністрація, гітлеризм, аграрна політика нацистів, громадські господарства, ресурсне забезпечення армії.Анотація
У статті висвітлено різні концепції керівників відомств гітлерівської Німеччини А. Розенберга та Г. Ґерінга щодо використання сільського господарства на окупованих територіях України в інтересах ресурсного забезпечення рейху. Доведено, що нацистська верхівка для стабільного постачання продовольства рейху зобов’язала військове командування та новостворену цивільну окупаційну владу забезпечити планомірну та організовану експлуатацію сільського господарства України.
Для виконання поставок продовольства вермахту міністерство окупованих східних територій розробило план проведення аграрної реформи. На початковому етапі її проведення передбачалася ліквідація колгоспної системи та примусових методів господарювання. Планувалось замінити колгоспи ефективними майновими і трудовими відносинами у сільськогосподарському секторі, що сприяли б широкому розгортанню індивідуальної ініціативи та ефективності праці. Окупаційний режим почав створювати громадські господарства на селі.
Встановлено, що в дійсності, створені в рейхскомісаріаті «Україна» нацистською окупаційною владою громадські господарства цілком перейняли радянську колгоспну систему. Селяни по-різному ставилися до змін у системі землекористування. Багато селян під будь-яким приводом ухилялися від сільськогосподарських робіт, неякісно виконували польові роботи та виводили з ладу сільськогосподарську техніку. Несприйняття населенням земельних перетворень зрештою призвело до значного скорочення врожаю. У період окупації українські селяни могли існувати лише за умови їхньої корисності для економіки рейху.
