ІНЖЕНЕРНО-ПРОМИСЛОВИЙ ТА ВІЙСЬКОВО-ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК РАДЯНСЬКОЇ ВАЖКОЇ БОМБАРДУВАЛЬНОЇ АВІАЦІЇ (1920–1941 рр.)
DOI:
https://doi.org/10.33099/2707-1383-2024-3-53-16-26Ключові слова:
історія військової авіації, авіаційна техніка, бомбардувальна авіація, дальня авіація, авіаційна промисловість, Друга світова війна.Анотація
У статті представлено еволюцію важких і дальньобомбардувальних літаків протягом міжвоєнного етапу в історії авіації (1920–1941 рр.). На думку автора, відродження і розвиток авіації у ці роки значною мірою характеризувалися розробкою і будівництвом важких дальньобомбардувальних літаків. Такий напрям виявив необхідність у формуванні їх військово-організаційної структури, стратегії й тактики бойового застосування.
Автор доводить, що спочатку були створені авіаційні загони, які пізніше трансформувалися в авіаційні ескадрильї. З метою розширення парку літаків та підвищення їх бойових можливостей радянське керівництво для Військово-Повітряних Сил закуповувало літаки у Франції та Німеччині. Фрагментарно висвітлено, що на цьому етапі повітряний рух у СРСР і навчання радянських льотчиків забезпечували німецькі фахівці.
У статті доведено, що розвиток важкої дальньобомбардувальної авіації як ключового елемента безпеки новоствореної держави (СРСР) набув особливого статусу і почав ресурсно належно забезпечуватися. Почали розроблятися і будуватися нові літаки, у тому числі на авіазаводах, розміщених на території сучасної України, що послужили основою для удосконалення подальших варіантів авіаційної техніки.
