БЕЗВІДКАТНА АРТИЛЕРІЯ ВЕРМАХТУ: ТЕХНІЧНИЙ І ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ АСПЕКТИ

Анотація

Заснування наприкінці 1930-х рр. повітрянодесантних військ і розроблення концепції великомасштабних повітряних десантів у Німеччині зумовило необхідність створення спеціальних зразків озброєння, пристосованих до парашутного десантування. Помітне місце серед них посідали безвідкатні гармати, масогабаритні характеристики яких давали можливість десантувати їх із парашутами. Такі гармати створювали у типових калібрах: 75, 105 і 150 мм. У результаті з 1940 р. на озброєння було взято кілька зразків безвідкатних гармат, введених у штат парашутних частин. Досвід бойового застосування показав як переваги таких артилерійських систем, так і низку недоліків (наприклад, значні демаскувальні чинники під час стрільби). Відмова німецького командування після 1941 р. від великомасштабних повітрянодесантних операцій призвела до того, що обсяг випуску безвідкатних гармат виявився порівняно незначним, а їхнє застосування – обмеженим.