ПОЛІТИКА УМИРОТВОРЕННЯ ТА ЇЇ НАСЛІДКИ: ВОЄННО-ІСТОРИЧНИЙ ВИМІР РОСІЙСЬКО-ГРУЗИНСЬКОГО КОНФЛІКТУ 2008 РОКУ

Анотація

У статті досліджується російсько-грузинський конфлікт 2008 року крізь призму політики умиротворення та стратегічного контролю. Досліджено генезис і структурні передумови війни, зокрема етнополітичні напруження в Абхазії та Південній Осетії, що перейшли у «заморожену» стадію наприкінці 1980-х – початку 1990-х років. Розглянуто роль миротворчого мандату та механізмів міжнародного посередництва, а також політику масового надання російського громадянства, що легітимізувало втручання у внутрішні справи Грузії. Проаналізовано вплив геополітичних змін після «Революції троянд» 2003 року, включно з прагненням Грузії до євроатлантичної інтеграції, та наслідки Бухарестського саміту НАТО 2008 року.
Стаття показує, що відсутність ефективних механізмів стримування, обмежена санкційна політика міжнародних інституцій та комплексна стратегія російського втручання сприяли закріпленню контролю над сепаратистськими регіонами й створенню практики «гібридної інкорпорації». Висвітлено також наслідки конфлікту для регіональної безпеки та європейської системи міжнародних відносин. Висновки дослідження актуалізують значення превентивних заходів, інституційної координації та комплексних механізмів стримування для забезпечення довгострокової стабільності.